Сучасні технології навчання

            Освіта – одна з найважливіших сфер людської діяльності та визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи й управління, які основані на модернізації дидактичної системи.

         Результативність цього процесу досягається використанням сучасних високоефективних методів, засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань. У такому контексті інформація та інформаційні технології надають освіті нетрадиційних характер.

         Значимість освіти та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного суспільства. У багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка максимально забезпечить розвиток інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише при достатньому ставленні держави до освіти.

         У сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки практичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями». Їхніми головними аспектами є:

- технологізація всіх  видів наукових досліджень;

- зміщення державного фінансування зі сфери фундаментальних досліджень у сферу технологічних імплікацій, у розвиток соціальної та інформаційної інфраструктури науки;

- упровадження сучасних комп’ютерних і мережених технологій;

- зростання та широке застосування нових інформаційно-освітніх технологій.

         Необхідною умовою використання інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти

         Головними напрямками цього процесу мають стати:

- створення предметно-орієнтованих навчально-інформаційних середовищ, які дозволяють використовувати мульти медіа, електронні підручники тощо;

- освоєння засобів комунікації (комп’ютерної мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв’язку для обміну інформацією);

- навчання правил і навичок «навігації» в інформаційному просторі;

- розвиток дистанційної освіти.

         Інноваційні педагогічні технології можна класифікувати за основними групами, це:

- традиційні педагогічні технології;

- педагогічні технології на основі особистісно орієнтованого педагогічного процесу;

- педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів;

- педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу;

- педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу;

- окремі предметні педагогічні технології;

- альтернативні педагогічні технології;

- вроджені педагогічні технології;

- педагогічні технології розвиваючого навчання.

         Інтерактивне навчання – в Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактивне від англ. взаємний та діяти. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаємо порозуміння, спільного розв’язання навчальних задач, розвитку особистісних якостей учнів.

          Інтерактивне навчання передбачає використання активних методів навчання, а саме:

 - аналіз конкретних ситуацій

- уведення в досліджувану проблему;

- визначення задачі;

- групова робота над ситуацією;

- групова дискусія;

- підсумкова бесіда.

         Особистісно орієнтоване навчання – спосіб організації навчання, у процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей учнів, створюються необхідні умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей.

         Мета такого навчання – створення умов для забезпечення власної навчальної діяльності учнів і розвиток індивідуальних особливостей кожного. Організація особистісно орієнтованого уроку полягає не тільки у створенні педагогом творчої атмосфери, а й у постійному залученні суб’єктивного досвіду учнів як досвіду їхньої особистої життєдіяльності.

         Модульна система навчання – суть технології полягає в тому, що учень самостійно чи з певною долею допомоги досягає конкретної мети навчання в процесі роботи з навчальним модулем. Перевага даної технології: модулі (цільові функціональні навчальні блоки) дозволяють перевсти навчання на суб’єкт – суб’єктивну основу, індивідуалізувати роботу з окремими учнями, дозувати індивідуальну допомогу, виміряти форми спілкування педагога з учнями. Навчальна програма складається з комплексу модулів та послідовно ускладнених дидактичних завдань. При цьому забезпечується вхідний та проміжний контроль, що дозволяє учневі разом з педагогом здійснювати управління процесом навчання.

         Модульно-блочна технологія – інтеграція різних видів та форм навчання, узгоджених у часі та впорядкований в єдиний комплекс. Базою модульно-блочної організації навчання є: принципи та критерії поділу змісту навчального матеріалу на відносно-самостійні частини, навчальні модулі-блоки; система самостійних робіт; принцип поетапного й автономного оцінювання успіхів учнів.

         Важливе місце в модульно-блочній технології відіграє використання різних форм контролю.

         Мережеві технології  призначені для телекомунікаційного спілкування учня із педагогами, працівниками бібліотек, лабораторій тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Internet.

Формами мереженої комунікації є:

- електронна пошта – призначується для обміну інформацією між суб’єктами зв’язку, здійснення консультування;

- телеконференція дозволяє педагогу та учням, що знаходяться на відстані один від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх.

         Ігрові технології навчання – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення учнів до навчальної гри (ігрове моделювання явищ, «переживання» ситуації).

         Сьогодні надають перевагу терміну «імітація» замість «гра» (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають на меті крім засвоєння навчального матеріалу, умінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності; сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

         Теорія проблемного навчання базується на організації навчального процесу, яка передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв’язанні, що веде до ґрунтовного засвоєння й закріплення наукових положень, розвиває творче мислення, здатність до самостійної діяльності. Проблемна ситуація завжди базується на суперечностях. Навчальна проблема – це суперечність між старою та новою інформацією. Проблемне питання завжди містить тезу та антитезу. Можна виділити кілька видів проблемного навчання:

- проблемний виклад навчальної інформації педагогом;

- створення на уроці проблемної ситуації;

- формування і розв’язання проблеми самими учнями.

         Алгоритми дії:

постановка проблеми - визначення шляхів її розв’язання - вибір оптимального шляху – розв’язання проблеми.

         Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти і навчання, працевлаштування кар’єри, безперервна освіта.

        

        

веб квест

вступ

ролі

завдання

ресурси

процес роботи

оцінка 

висновок

АСПЕКТИ АТЕСТАЦІЇ

Обов’язковість  атестації  (пункт  1.5)

Атестація  педагогічних  працівників навчальних та інших закладів є обов'язковою.

              Пам’ятайте! Відмова педагогічних працівників від атестації не допускається.

Перенесення чергової  атестації

Пунктами 3.20 та 3.21 Типового положення передбачено випадки, коли атестація може бути перенесена або відстрочена.

         Перенесення чергової атестації (на один рік)  у разі:

*  тривалої непрацездатності;

* при переході у рік проведення чергової атестації на роботу до іншого навчального закладу;

*  інші поважні причини.

* Відстрочення чергової атестації передбачене для педагогічних працівників, які поєднують роботу з навчанням у ВНЗ                   за напрямами (спеціальностями) педагогічного профілю (до закінчення навчання).

Періодичність атестації (пункт 1.7)

Чергова атестація здійснюється один раз на п'ять років.

         Пам’ятайте! Заява працівника на проходження чергової атестації не потрібна.

         Керівник закладу щорічно (до 10 жовтня) подає до атестаційної комісії списки працівників, які підлягають черговій атестації.

Умова чергової атестації (пункт 1.8)

Умовою  чергової  атестації  педагогічних  працівників є обов'язкове проходження курсів підвищення кваліфікації.

         Зверніть увагу! Ця вимога не розповсю-джується на педагогічних працівників:

         - які працюють перші 5-ть років після закінчення ВНЗ (незалежно від того за якою формою (денною чи заочною) вони навчалися);

         - яким у міжатестаційний період присуджено наукові ступені,  вченні звання (якщо їх діяльність за профілем збігається зі здобутими науковими ступенями, званнями).

Строки позачергової атестації

Не раніш як через два роки після  присвоєння попередньої.

АЛЕ!

У разі надходження до АК подання керівника, педагогічної ради навчального закладу чи відповідного органу управління освітою про присвоєння працівнику педагогічного звання, АК, незалежно від строку проходження атестації такого працівника, має розглянути подання та прийняти відповідне рішення.

Послідовність  присвоєння  кваліфікаційних категорій   (пункт  4.7)

Присвоєння  кваліфікаційних  категорій    за результатами атестації здійснюється послідовно.  

         Пам’ятайте! Існують норми Типового положення, зокрема абзац 2 пункту 4.7 та пункти 4.8, 4.9, в яких передбачено можливість присвоєння кваліфікаційних категорій без дотримання послідовності.

Право на присвоєння кваліфікаційних категорій без дотримання послідовності мають педпрацівники, які:

1) У  міжатестаційний період підготували переможців:

-          ІІІ етапу всеукраїнських (міжнародних) олімпіад, спортивних змагань;

-          всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів ПТНЗ.

2) Стали переможцями або лауреатами конкурсів фахової майстерності (всеукраїнського рівня);

3) Мають наукові ступені, вчені або почесні звання, якщо їх діяльність за профілем збігається.

Мали ОКР молодший спеціаліст або бакалавр, а в між-атестаційний період здобули ОКР спеціаліст або магістр (повна вища освіта).

Мають відповідний стаж роботи на педагогічній посаді:

друга  категорія – не менше 2-х років;                                        

перша – не менше 5-ти;

вища  – не менше 8-ми.

Перейшли на посади педпрацівників до ПТНЗ:

-          з вирбництва або сфери послуг;

-          ВНЗ ІІІ-ІV р.а.

Мають при цьому необхідний стаж роботи, передбачений вимогами для присвоєння кваліфікаційних категорій:

друга  категорія – не менше 2-х років;

перша – не менше 5-ти;

вища  – не менше 8-ми.

Зверніть увагу! Типове положення не містить норм про:

         - послідовність встановлення тарифних розрядів;

         - послідовність присвоєння педагогічних звань.

        

          При встановленні тарифного розряду враховується (згідно з пунктом  4.11) :

  - освітній рівень працівника;

  - професійна компетентність, педагогічний досвід;

  - результативність та якість роботи;

  - інші дані, які характеризують його професійну діяльність.

Присвоєння педагогічних звань здійснюється з урахуванням умов, передбачених у V розділі Типового положення

         - за  поданням керівника 

         - за  поданням педагогічної ради навчального закладу;

Випадки збереження кваліфікаційних категорій, педагогічних звань 
 (пункти  3.22,  3.27)

1) поновлення на роботі працівників, які перервали роботу на педагогічній посаді (незалежно від тривалості  перерви);

2) перехід педагогічного працівника на посаду методиста.

         Пам’ятайте! Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після прийняття їх на роботу чи переходу на посаду.

3) перехід на роботу з одного навчального закладу до іншого (перехід із школи, ВНЗ І-ІІ р.а. до ПТНЗ і навпаки);

         4)  перехід на інші педагогічні посади у цьому самому закладі;

         5)  перехід з методичної установи на педагогічні посади до навчального закладу.

         Пам’ятайте! В таких випадках присвоєні кваліфікаційні категорії (тарифні розряди) та педагогічні звання зберігаються до наступної атестації.

Зверніть увагу!

         1. Вимогою для збереження кваліфікаційної категорії є наявність у працівника відповідної освіти, необхідної для його зарахування на посаду.

         2. Кваліфікаційна категорія не зберігається за педагогічним працівником, при  переході на посаду, на якій не передбачено присвоєння кваліфікаційних категорій, зокрема, на посаду майстра виробничого навчання, керівника гуртка.

          

        У разі відновлення працівником роботи на посаді, на якій йому присвоювалася кваліфікаційна категорія, зберігається та категорія, яку педагог мав за результатами останньої атестації на цій посаді.

Атестація в разі викладання декількох навчальних дисциплін (пункт 3.25)

Викладачі, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів,  атестуються  з  того  предмета, який  викладають  за  спеціальністю. 

         Присвоєна кваліфікаційна категорія   поширюється   на   все  педагогічне навантаження.

         Пам’ятайте! Необхідною умовою поширення присвоєної категорії на все навантаження є підвищення кваліфікації з предметів інваріантної (обов’язкової) складової  змісту  загальної середньої освіти. 

З досвіду роботи Школи професійного зростання молодого методиста на тему: "Організаційно-методичні аспекти підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників ПТНЗ", керівник школи - Шиманович Г.О., методист НМК ПТО у Кіровоградській області